Расширения Joomla 3

Рівненський ліцей №1 Рівненської міської ради

ЧОМУ ДИТИНА НЕ РОЗПОВІДАЄ, ЩО З НЕЮ ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Багато хто з батьків зіштовхувався із ситуацією, коли дитина не розповідає їм про свої проблеми: що з нею сталося, що її налякало, засмутило, здивувало… Така поведінка може спостерігатися вже з 7-річного віку.

Чому діти стають менш відвертими з батьками про своє життя? Як батькам змінити ставлення до дитини, щоб вона не боялася розповідати про свої проблеми та страхи?

ДИТИНА НЕ РОЗПОВІДАЄ БАТЬКАМ, ТОМУ ЩО ВОНА МІРКУЄ:

  • Я ВПОРАЮСЯ САМ.
  • дитина звикла, що їй говорять – ти дорослий, ти повинен…;
  • у дитини є потреба довести собі та іншим, що вона «доросла», оскільки вона не відчуває своєї авторитетності;
  • у дитини може бути відчуття, що дорослий лише нашкодить своїм втручанням
  • коли у дитини відсутній досвід для оцінки ситуації та усвідомлення серйозності того, що відбувається.

 

  • НЕ ВВАЖАЄ СИТУАЦІЮ ВАЖЛИВО.
  • дитина просто не звернула увагу на ситуацію.

 

  • БАТЬКИ РОЗГНІВАЮТЬСЯ.
  • коли батьки агресивно реагують на складні ситуації і теми. Тому дитині легше самостійно пережити те, що відбувається, ніж відчути на собі додатковий тиск, травматизацію чи негативні емоції від батьків

 

  • БАТЬКИ ЗАСМУТЯТЬСЯ.
  • можливо, дитина зіштовхнулася з тим, що емоційний стан батьків нестабільний. І їй доводиться брати відповідальність за емоції і почуття дорослого. Це величезне навантаження. У цьому випадку дитина не може покластися на батьків, тому що вони сприймаються нею як «менша фігура».

 

  • БАТЬКИ ВСЕ ОДНО НЕ ЗАХИСТЯТЬ
  • якщо батьки у складних для дитини ситуаціях її не підтримують , не дають відчуття опори і захисту (наприклад, коли дитину ображають або знецінюють викладачі, тренери та інші дорослі)

 

  • БАТЬКИ РОЗЧАРУЮТЬСЯ
  • можливо, дитині соромно, і вона не впевнена, чи батьки сприймуть те, що вона «погана»
  • є сім’ї, де прагнуть до «ідеальності», в яких батьки не дозволяють собі помилятися або показують дитині, що не помиляються. У таких сім’ях дитина звикла «заслуговувати» любов за успіхи та досягнення: через оцінки чи досягнення у спорті тощо. Тому дитина відчуває тягар відповідальності за «успішність батьків» та «успішність сім’ї» і не хоче повідомляти про свої невдачі
  • якщо в родині використовується саркастичний гумор, який знецінює людину
  • занижена та нестійка самооцінка дитини і батьків

 

  • НАДМІРНА УВАГА ТА КОНТРОЛЬ БАТЬКІВ
  • якщо батьки після розмови з дитиною занадто тривожаться, постійно її контролюють, засипають питаннями, порадами або влаштовують допит
  • відсутність у батьків вміння слухати
  • перебивання та коментування розповіді дитини
  • нав’язування власної думки та оцінки ситуації, порад
  • відсутність довіри між батьками та дитиною

 

  • БАТЬКАМ АБО ІНШІЙ ЛЮДИНІ (ДРУГУ) ЗАШКОДИТЬ РОЗПОВІДЬ
  • можливо, дитина залякана маніпуляторами і боїться за батьків або друзів. У цій ситуації важливо стежити за зміною стану дитини (порушенням сну, харчування, проявів тривожності)

 

  • БАТЬКАМ НЕ ЦІКАВО
  • якщо дитина не отримує підтримки, якщо втрачено довіру, якщо теми, цікаві батькам, обмежуються питаннями про оцінки в школі та чи зроблене домашнє завдання.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ?

  • якщо дитина хоче говорити — слухайте її, не перебиваючи і не даючи порад, поки вона не попросить
  • пам’ятайте, що життя дитини — це не тільки школа та навчання
  • усвідомлюйте, що дитина спирається на нашу дорослість, силу і стійкість. Якщо вона відчуває, що ми — дорослі і допоможемо тоді, коли їй болить, коли в неї істерика чи їй страшно, дитині легше нам довіритися
  • пам’ятайте самі і нагадуйте дитині, що помилки — частина успіху
  • показуйте, що дитина важлива для вас, незалежно від того, які оцінки вона отримує, від її вчинків, поведінки … Так, нам неприємно, якщо дитина пукне в «неналежному місці», або якщо ми дізнаємося, що підліток матюкається або не здав контрольну роботу. Але дитина повинна бути важливою для нас у будь-якій ситуації!
  • створюйте домашні ритуали, хвилинки близькості – вони зближують. Не зважайте на вашу втому чи завантаженість
  • розвивайтесь самі, свій потенціал, щоб не залежати від успішності дитини
  • говоріть про те, що вам важлива безпека і стан дитини. Але не лише говоріть, а й дійте. Дотримуйтеся тут правила золотої середини!

 

Пам’ятайте, для дитини потрібна і важлива ваша любов, проявляйте її! 

Всього найкращого Вам та вашим сім’ям!

© 2022 ARTEM PRONCHUK. All Rights Reserved.
ЗОШ №1 м.Рівне